Про послугу

Національний заповідник Софія Київська

Софія Київська – один з найзначніших історичних пам’ятників Київської Русі, розташований у центрі Києва. Збудований на початку XI століття за наказом князя Ярослава Мудрого, цей собор є символом архітектурного і культурного розвитку Східної Європи.

Історія створення заповідника

Ідея створення заповідника “Софія Київська” з’явилася в 1919 році, коли націоналізовані будівлі Софійського монастиря були передані Всеукраїнському історичному музею релігійного культу. У 1929 році Ф. Ернст запропонував оголосити садибу Софійського собору заповідником.

Заповідник був офіційно створений у 1934 році Постановою Ради Народних Комісарів УРСР як частина Музейного містечка (Києво-Печерська Лавра) і відкритий для відвідувачів у травні 1935 року.

Основні напрями діяльності заповідника

• Пам’яткоохоронна діяльність: Збереження і захист історичних пам’яток.
• Реставрація: Відновлення архітектурних пам’яток.
• Наукові дослідження: Проведення досліджень і експертиз.
• Просвітництво: Організація виставок і освітніх заходів.

Важливі аспекти

• Номінування пам’яток: Заповідник працює над номінуванням Кирилівської і Андріївської церков, Судацької фортеці до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
• Золоті ворота: Неподалік розташовані Золоті ворота – важлива архітектурна пам’ятка Київської Русі, згадана в літописі 1037 року.
• “Місто Ярослава”: Територія давнього Києва, збудована за часів князя Ярослава Мудрого, яка підкреслює архітектурні досягнення того періоду.

Цей текст підкреслює важливість Софії Київської як культурного і історичного спадку, а також роль заповідника у збереженні української історії.