Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

Про послугу

Театр "Театральний" був центром культурного життя столиці у ті часи, коли у Києві не було ні Театрального, ні метро. Наша історія бере початок у 1891 році. Тоді Микола Соловцов, популярний режисер, актор та успішний театральний менеджер, заснував перший стаціонарний театр у Києві. Його трупа давала свої перші спектаклі там, де й сьогодні працює театр імені Лесі Українки. Історикам будинок відомий як "Будинок Бергоньє", але ім'я видатного поета театр отримав лише набагато пізніше, у 1941 році, коли слава про постановку Костянтином Павловичем Хохловим "Кам'яного господаря" рознеслася Києвом. Тож серед режисерів театру різних поколінь стало традицією ставити свої версії п'єси.

Кожне покоління має свої театральні "зірки", але тут з особливою теплотою згадують навіть тих, хто з віком став "ностальгувати". Михайло Романов, Юрій Лавров, Марія Стрєлкова, Любов Добржанська, Микола Світловидов, Євгенія Опалова, Віктор Добровольський, Віктор Халатов. Нове покоління корифеїв - Олег Борисов, Павло Луспекаєв, Кирило Лавров, Микола Лужковський, Сергій Філімонов, Ада Роговцева, Валерія Заклунна і муза Сергія Параджанова Лариса Кадочникова - як і раніше на сцені театру. Старше покоління акторів - Борис Возка Яремчук – продовжують "штампувати" трупу театру своєю присутністю та підтримувати високий технічний рівень.

З 1994 по 2022 театром керував Михайло Резнікович, учень видатного Г.А.Толстоногова.

У театрі працювали такі блискучі режисери, як Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, Микола Соколов, Леонід Варпаховський, Георгій Товстоногов. Афіші театру прикрашали найкращі композитори - Борис Лятошинський, Юрій Шапорін, а також сценографи, що стали класиками - Анатолій Петрицький, Данило Лідер, Моріц Уманський, Давид Боровський. До речі, на згадку про останній у театрі відкрито музейний простір "Простір Давида Боровського". Тут відвідувачі можуть дізнатися, як наївний юнак, змушений заробляти на хліб у післявоєнний напівголодний час, випадково потрапив до однієї з концесій Театру імені Лесі Українки, а згодом став одним із найкращих сценографів Європи.

Вистави, що йдуть одночасно на трьох сценах – Основній, Новій та Сцені під дахом, варіюються від класичного репертуару до якісних сучасних п'єс. Від постановок з мотивів української класики до вистав за мотивами української новели - глядачі можуть вибрати постановку, яка найбільше відповідає їх смакам.

Важливою частиною політики театру є залучення до нього представників різних поколінь та віку: дворічні малюки ледве володіють мовою, але встигають пройти через усі казки репертуару.

Географічна різноманітність також притаманна цьому театру. На сцені Українського театру імені Лесі Українки можна побачити роботи драматургів із Великобританії, Франції, Італії, Греції, Іспанії, США, Канади, Данії, Ірландії, Ізраїлю, Японії, Румунії, Словаччини, Японії. Лондон, Тель-Авів, Мюнхен, Нью-Джерсі, Краків - ось деякі з інших міст, де театр "Україна" частий гість.

Як вдається театру, який розділяє з іноземною публікою перекладацький бар'єр, де грає лише мінімальну роль, долати всі перешкоди на шляху до порозуміння з аудиторією? Можливо, секрет криється в унікальному поєднанні всесвітньо відомих засад психологічного театру та самобутності українського театру. Виявляється цей симбіоз готовий залучити глядачів усіх національностей. Кожен зможе знайти тут щось своє.